The most talked about magazine
in the Ukrainian world!

Немає іншого журналу,
як "Всесміх"

Bcecmix/Laughter, a Ukrainian bilingual Monthly Magazine of Humor and Satire. Published in Toronto, Canada, since 1991. Recipient of the 2004 Canadian Ethnic Journalist’ and Writer’s Association Award for incisive cartoon-illustrated political satire series, and a few Ukrainian National Writers’ Association Awards. In 2005 Bcecmix/Laughter became an entry of Encyclopedia of Modern Ukraine.

Distributed in 9 countries.

Founder, editor and publisher Raissa Galechko.

Available in electronic & printed versions.

"Всесміх" – український двомовний журнал гумору і сатири заснований у Торонто, Канада, у серпні 1991 року в ознаменування проголошення незалежності України. Лауреат премії ім. П. Петра Сагайдачного, переможець конкурсів українських сатирично-гумористичних видань світу, а також Канадської Асоціації етнічних журналістів і письменників за серію ілюстрованої політичної сатири. В 2005 році "Всесміх" увійшов до Енциклопедії сучасної України. Нагороджений орденом св. Варвари Української Православної Церкви, 2009 рік. Розповсюджується в 9-ти країнах світу.  Виходить кожного місяця в електронній і друкованій версіях.Засновниця, редактор і видавець – Раїса Галешко.


Tel.: 905
891–0707 E-mail: bcecmix@bell.net

 

 

 

Dear Friends! Welcome to electronic version of our funny magazine. Bcecmix/Laughter, the only journal of its kind in the Ukrainian Diaspora, has been growing in popularity since its debut in September 1991. Starting from 24 pages and in Ukrainian language only, Bcecmix/Laughter has now met a new challenge - to reach younger generation of readers of Ukrainian descent, as well as readers in general who appreciate healthy humor. Electronic version of Bcecmix/Laughter is more colorful that printed ones, and what is most important, allows an access to our unique ARCHIVE. Through its cartoons, caricatures and funny stories, Bcecmix/Laughter depicts world news, a history of building a new Ukraine, its relationship with the world, as well as Ukrainian community in general. In a small way we are proud to be offering an alternate point of view for the readers of this unique publication. Through humor we are able to start people thinking. Behind the veil of humor lies truth. It makes good sense to give Bcecmix/Laughter as a gift to your relatives and friends. Just visit our SUBSCRIBE/ПЕРЕДПРЛАТІТЬ. There in no other magazine like Bcecmix/Laughter. Visit any bookstore and ask for Ukrainian humorous publication. Non! Bcecmix/Laughter is unique. Those who laugh together have no better things to do separately. Enjoy! Yours truly Raissa Galechko

Raissa Galechko,

founder, editor and publisher

 

Вітаю вас, дорогі читачі, на веб-сторінці "Всесміху" – єдиного в діяспорі гумористичного видання.

Я започаткувала ”Всесміх” у серпні 1991 року, в ознаменування проголошення Незалежності України. Метою створення журналу було відродити, чи радше зародити в українській літературі й журналістиці жанр політичної сатири, який за радянських часів з відомих причин не розвивався.

За формою "Всесміх" стоїть на основіінтелектуального сучасного українського гумору і сатири, позбавленого чужинецьких і кон’юнктурних впливів.

Це єдиний у діяспорі часопис, де можуть друкувати свої твори талановиті карикатуристи і гумористи Канади й США. Жанр видання дозволяє вживати мову в усьому її народному розмаї: галицькі діалекти, "суржик", діаспорні покручі.

Найбільшою цінністю "Всесміху" є його унікальна карикатура.

Журнал виходить у двох варіантах: електронному і друкованому. Веб-сторінка "Всесміху" дозволяє читати АРХІВ журналу за попередні роки. А ті, хто хоче бачити щомісяця веселий журнал у поштовій скринці, можуть передплатити ”паперовий” ”Всесміх”. Лише підіть на сторінку SUBSCRIBE/ПЕРЕДПЛАТІТЬ і виберіть той варіант, який Вам більше підходить.

"Всесміх" – чудовий подарунок для кожного, хто любить сміх і кому дорога українська ідея.

Бажаю Вам доброго здоров’я і веселого настрою!

Ваша — Раїса Галешко

 

RAISSA`S BRAINCHILD

 

Coming to Canada in January 1989, Raissa had to create a new existence for her then 14-year old daughter, Zoya, and herself.

Raissa has over 40 years experience i n journalism. She worked in mail media in Kiev, and was first in Ukraine to start an "Ann Landers" type column, advising Soviet block readers on love, family, job , success, and s ocial and personal problems. Ms. Galechko holds a Masters Degree in journalism. When in Canada, she realized than she can dedicate her professional experience and talent to create a publication of such genre as political satire that was forbidden in the Soviet Union and, in fact, legally punishable.

 Ms. Galechko registered her publishing business and a new ethnic publication, Bcecmix, in August 1991, to mark the important date in Ukrainian history when the country voted over 90% for Ukrainian Independence from Sovie t Union. 

 

Bcecmix/Laughter, the only journal of its kind in the Ukrainian Diaspora, covers important events and high interest stories about politicians, presidents and other notables in a humorous and satirical way.

 

It is an independent publication, made by one person, Raissa Galechko, with help of many contributors - writers and artists of humorous genre, for whom it is the sole Ukrainian publication to publish their works. It is distributed only by subscription, all over the world where Ukrainians live. Subscription fee is the only financial source, little advertisement space is sold.

 

For over 20 years, Ms. Galechko, editor and publisher of this unique publication, has been offering readers an alternative point of view.  Through its cartoons, caricatures and funny stories, Bcecmix depicts world news, a history of building a new Ukraine, its relationship with the world, as well as Ukrainian community in general.  Healthy humor is able to start people thinking. Behind the veil of humor lies truth, believes Ms. Galechko.

 

In September, 2011, Raissa`s truly creative brainchild, Bcecmix/Laughter, is celebrating its 20th anniversary and her remarkable accomplishments.

Awards and Meritorious Recognition:

Over the course of the company’s brief history, BCECMIX / LAUGHTER has become a recognized communication and cultural entity, both domestically and internationally, having received recognition in many areas. These include, but are not limited to the following:

1) Several Ukrainian National Writers` Association Awards

2) In 2004 the publication was recipient of the prestigious Canadian Ethnic Media Association’s Award for its incisive cartoon-illustrated political satire series.

3) Soon after, in 2005, BCECMIX / LAUGHTER has been inducted into the Encyclopedia of Modern Ukraine.

4) In 2009 magazine was awarded with prestigious order of St. Barbara of the Orthodox church of Ukraine.

5) In 2011, on magazine”s 20-th Anniversary,  Embassy of Ukraine in Canada awarded Bcecmix/Laughter with  Certificate of Merit for its significant achievement. 

Ms. Galechko”s magazine Bcecmix/Laughter has been recognized  domestically and internationally including the following:

1) Several Ukrainian National Writers” Association Awards

2)  The prestigious Canadian Ethnic Media Association’s Award for its incisive cartoon-illustrated political satire series (2004).

3) Inducted into the Encyclopedia of Modern Ukraine (2005)

4) Awarded the prestigious Order of St. Barbara of the Orthodox Church of Ukraine (2009).

5) In 2011, on magazine”s 20-th Anniversary,  Embassy of Ukraine in Canada awarded Bcecmix/Laughter with  Certificate of Merit for its significant achievement.

 ____________________________________

 

Canadian Ethnic Journalists` and Writers` Club: 26th Annual Awards Gala held on June 25, 2004

 

  This year`s award winner in print media is: 

Raissa Galechko, publisher/editor of the Ukrainian-language magazine Bcecmix (Laughter) for her incisive 

cartoon-illustrated political satire series

 

 Coming to Canada in January 1989,  Raissa  had to adapt to the new society.  "As a person from behind "the iron curtain", speaking no English, having a little information about Western world, I had no idea what my life is going to be in my new country," says Raissa.

There were many Ukrainian newspapers and magazines in Canada as well as in USA, but not a single humorous publication.

"I started Bcecmix/Laughter in August, 1991, to mark the noticeable date in Ukrainian history when Referendum in Ukraine voted over 90% for  Ukrainian independence from Soviet Union. This only magazine of humor and satire in entire  Ukrainian Diaspora. I started it with two Canadian Ukrainian artist cartoonists: Torontonian Ukrainian retired engineer Vsevolod Magas and professional artist from Windsor, Ontario, Ivan Jaciw. Since that this `trio` is still working together in harmony," she adds. 

  Raissa has over 30 years experience in journalism, working for "serious" media. Half of this time she worked in mail media in Kiev, capital of Ukraine, former state of Soviet Union. She was first in Ukraine to start an "Ann Landers" type column, advising Soviet block readers on love, family, job, success, and social and personal problems.

"The genre as satire was not welcomed and much developed in former Soviet Union, in fact it was forbidden and punishable.

"Humor and especially satire are very delicate subject. You must balance between `allowed and forbidden`, `legal and illegal` and `acceptable and unethical` ", reminiscences Raissa.

Bcecmix/Laughter was the first in Ukrainian publications to publish cartoons and caricatures of politicians, presidents and other notables. Bcecmix/Laughter is an independent publication, made by one person, Raissa Galechko, with help of many contributors - writers and artists of humorous genre,  for whom  it is the sole Ukrainian publication to publish their works. It is distributed only by subscription, all over the world where Ukrainians live. Subscription fee is the only financial source, no advertisement space is sold. 

Window on Canada. June, 2004

___________________________________

 

THE TORONTO STAR
Tuesday, April 5, 1994 Section B

 

Dear Raisa

____________________

She was once the "Ukrainian Ann Landers," advising Soviet bloc readers on love, family and divorce. Now, after five years in Canada, Raisa Haleshko publishes a successful political satire magazine


BY AL SOKOL
STAFF REPORTER


Raisa Haleshko, the former Soviet "Union’s answer to Ann Landers, came to Canada with her daughter five years ago determined to succeed as a journalist against all odds.
"I could not speak or write English, I had no money or close relatives in Toronto and I had never used a computer or a credit card," recalls Haleshko.
A native of Ukraine, she had been a columnist for the Evening Kiev.Twice a month, a full page was devoted to her replies to letters about love, family, children, jobs and divorce.
"Much of what I wrote was about the spiritual side of women," says Haleshko. "Until I started the advice column, I did not know the depth of tragedy and loneliness among so many Ukrainian women." Haleshko, now 45, says the Soviet system tried to create a new type of woman — strong, tough and, well, manly.

Women were expected to work as hard as men.Those who couldn’t were considered leftovers from the bourgeois age. "We used to say: ’Away with emancipation and back to slavery,’ " she says.
Haleshko earned the equivalent of $30 a month "working for the best newspaper in Ukraine in the most beautiful city in the Soviet Union" when her priorities changed forever.

The 1986 nuclear plant disaster in Chemobyl, 140 kilometres (90 miles) from Kiev, was the push Haleshko needed to start a new life in Canada.
"I had to get my daughter away from Chemobyl, even if it meant starting all over again as a journalist in a new world," says Haleshko.

The Ukrainian community in Ontario provided some financial support and most of 1989 was spent housesitting for a Toronto couple living in Florida.
Now Haleshko is founder and publisher of a monthly newspaper, a Ukrainian version of political satire, and has more than 2,000 subscribers in North America, Europe and Australia.

She has her own apartment in Etobicoke and Zoya, 19, will graduate from high school this spring.
"I cannot judge immigrants who are unable to adjust to Canada and are lonely and unhappy here," says Haleshko. "It is all very personal. I can only tell you I love this country; I feel it is my country and I will be proud to become a citizen soon.

"When I became a landed immigrant I worked in the day and went to school at night to learn English. "I could never accept money from the government.You know, social assistance," she added. "If you are healthy, you must work, no matter what kind of job.You must fight to work."
Haleshko worked as a translator and took any part-time work she could get. She got a $ 1,000 loan to buy her first computer. She now has an $11,000 unit.

"Two months before I came to Canada (in 1989) I was offered a job with an elite Soviet magazine but I had made up my mind to leave," she recalls.
"I had to find out if I could make it in Canada, not just for the good life but for the opportunity to take on a challenge and succeed. It’s still a challenge, but I’m willing to work for what is important."

 



 

12 October 2006

Dear Sir/Madam:

I am happy to be able to recommend the distinguished graphic artist John Jaciw to your attention. I have known Mr. Jaciw since 1986, when he first designed a bold new logo for our organization, the Ukrainian Philatelic and Numismatic Society. This symbol has appeared on all society publications and souvenir items since.

We were so happy with Mr. Jaciw’s original project for us, that we have retained his services on many occasions since. Over the years,Mr. Jaciw has created various beautiful cachet designs for use on commemorative envelopes released at our stamp shows. In 2000, he came up with an event logo for our UKRAINPEX convention, and the following year, he composed our 50th anniversary symbol, which was reproduced on an assortment of items.

Society members have always been greatly impressed with Mr. Jaciw’s talent and qualifications and have been most appreciative of the excellent graphic design work he has done for us. I’m sure that I speak for the entire UPNS fellowship when I say that we would instantly recommend him for any type of graphic art undertaking you might have in mind.

Please feel free to contact me should you wish further any details on Mr. Jaciw’s projects for our organization.

All best wishes,

Dr. Ingert Kuzych, president Ukrainian Philatelic and Numismatic Society
P.O. Box 3, Springfield,VA 22150, USA


ЯК МИ ПОЧИНАЛИ

Про "Всесміх" – серйозно

Я заснувала журнал "Всесміх" у серпні 1991 року в ознаменування проголошення незалежності України. Почавши "з нічого", я розвинула це видання до популярно го, знаного в усьому українському світі журналу політичної сатири і гумору.
Еміґрувавши до Канади в 1989 році і маючи 20-літній досвід журналіста і видавця, я бажала освіжити й збагатити українську діяспорну пресу. Конкретнішою метою було відродити, чи радше зародити в українській літературі й журналістиці жанр політичної сатири, який за совєтський часів переслідувався.
Я намагалася стараюся, щоб у "Всесміху" формувався новий український гумор і сатира – інтелектуальний, сучасний і дотепний, та без чужинецьких впливів.
Важко знайти інше видання, яке б засобом сатири і гумору так послідовно відображало головні події у світі.
Навколо "Всесміху" об’єднався гурт відданих художників і гумористів, для яких журнал є чи не єдиним місцем друкувати їхні твори. Все більше українців, народжених у Канаді й США, хотіли б мати двомовний журнал – українсько-англійський. Ця ідея поступово впроваджується.
"Всесміх" є неприбутковою корпорацією, незалежним, ніким не спонзорованим виданням. Утримується виключно за рахунок передплатників. Рекламу не друкуємо, бо у сатиричному виданні може виникнути "конфлікт інтересів". З іншого боку, фінансова незалежність дає свободу для сміливого вираження думок. В цьому унікальність "Всесміху".
За довгі роки безперервного видання, з місяця в місяць, "Всесміх" вже став невід’ємною частиною української діяспорної преси.

Раїса Галешко, редактор і видавець

* * *

Про "Всесміх" — навесело

Щ
О? ДЕ? КОЛИ? ЯК? ЧОМУ? (З КИМ?)

Почнемо в ід цих стандартних п’яти журналістських W (дабл-ю), причіпивши шосте питання за необхідністю.

ЩО? – "Всесміх", єдиний в діяспорі український журнал гумору і сатири, розсилається в дев’ять чи більше країн світу (в залежності, чи платять вчасно). Незалежне, ніким і ніколи не спонсороване видання.

ДЕ? – Щойно опинившись у Канаді в 1989 році, я озирнулась, стрепенула з себе страх комуністичного виховання, поправила пір’ячко і заходилась шукати свою нішу в українській громаді Торонта.

ЯК? – Газет і журналів у діяспорі на той час було ще більше, ніж політичних організацій. Але "Лис Микита" уже на ладан дихав – умирав велетень разом із своїм 90-річним батьком Едвардом Козаком. Не лишалось жодного гумористичного видання. Ось тут я і вставила ногу у двері, що прочинились. Щойно одержавши право на працю в 1991 році, побігла реєструвати бізнес (ох, це солодко-ядерне слово – бізнес!) 60 доларів ще знайшлося на реєстрацію, але на сам "бізнес" – не було грошей. Затямивши діяспорне гасло “Свій до свого по своє”, я пішла в Українську кредитову спілку, хоч "свого" там і на сміх не мала. Але позичили.

КОЛИ? – І от коли в серпні 1991 року ми п’яніли від проголошення незалежності України, я “клепала” у себе вдома, в кутку вітальні-редакції перший номер "Всесміху”. Моїм співредактором відділу “Візьми-Подай" була моя шістнадцятирічна дочка Зоя. Так у вересні 1991 року в Торонто вийшов на 14-ти сторінках перший номер "Всесміху".

З КИМ? – Всеволод Магас, інженер на пенсії, весь час малював характери наших людей у Торонто. Що не характер – то карикатура. Якби не з’явився "Всесміх", то Магас так і вважався б пересмішником, від якого деякі "характери" переходили на другий бік вулиці. А як виник "Всесміх", то Магас відразу став художником-карикатуристом, улюбленцем торонтської й окружної публіки. І навпаки, якби не Магас, то й "Всесміх" не було б з чого робити.
Отак підтримували один одного перший місяць і другий, шкутильгали по ненаїждженій дорозі. На третій місяць про "Всесміх" на хитких ніжках довідався професійний художник-графік із Віндзора, Онтаріо, Іван Яців. Він подарував обкладинку, лого, малюнки-заставки, решту декорацій, які надали "Всесміхові" власного обличчя.

Далі життя "Всесміхові" мусіли додавати передплатники. Збирали поодинці, аж поки на якомусь громадському засіданні вдалося заохотити-заставити аж 60 осіб передплатити нікому не знаний "Всесміх". Пішли гроші! Вже на четвертому випуску вистачило на друк і пошту.

Початки тяжкі... Тяжкі? Ні, цікаві! Як на вогник, потягнулась до журналу автура (ну й слівце! – діяспорні мовознавці поправили б його на "контриб’ютори"). Бо не було більше в закордонні видання, де можна сказати сміхом-жартами неспотворену правду.

Сьогодні з вдячністю хочеться пригадати тих, хто допомагав ставити "Всесміх" на міцні ноги (деяких з них вже немає в живих): Василь Сірський з Вотерлу, Онтаріо: фейлетони смішно-тужні про побратимів-дивізійників та про все, що колькою в боці; Ро-Ко (Роман Колісник) з Торонто: фейлетони в інтер’єрі із ”тим, що від політики” – легко, делікатно, мов пір’ячком попід пахвами; Михайло Костка-Понятовський з Сан-Дієго, Каліфорнія: гірко-масні оповідки з неповторним львівським батярським стилем – "бо такий тепер світ настав"; Ганна Черінь з Флориди: пані Ганна, на всі боки таланна, писуча, як та курка несуча, перший на світі талановитий Граф-Оман; Вадим Шевченко з Києва: самовідданий і невиправний "всесміхоман", всі українці в нього американізовані, всі козаки по-англійському шпарять, Костка-Понятовський на це сказав би, "бо такий ТАМ тепер світ настав”; Олексій Талімонов з Англії: найпродуктивніший, набільш інтернаціональний; Василь Лазунько із Запоріжжя – міцний був козарлюга, часом аж брутальний у зображенні всякого поганства; Сергій Федько з Києва: його носаті потвори ледве подібні на людей, а як багато людських почуттів передають; Степан Герилів – Стефко із Долини: той, хто завітавши накоротко до Торонта в 1996 році, так, як ніхто, відчув діяспору і талановито споетизував “баняків”, надавши журналові своєрідного творчого напрямку. Але найперше – патріарх українського гумору Павло Глазовий, який поблагословив наш журнал і став його окрасою, а де друкується Глазовий, там є справжній народний сміх.

Не можна перелічити всіх, хто бодай коротко, а вмочив пальця у "Всесміху". Слід лише додати, що всі автори працюють безплатно, або за символічну винагороду “на поштові видатки”. А вся редакція складається з однієї людини.

"Всесміх" вже заСТОвпив своє місце в українській пресі діяспори назавжди. Своєрідний подарунок до небувало радісної події проголошення незалежності України, чи не правда? І так всі роки – обухом по голові, колькою під ребра. Хоча, з іншого боку, за якими критеріями можна сьогодні визначити внесок у розбудову нашої держави?

Скільки разів за ці роки наш читач посміхнувся, скривився, облаяв когось, зареготав або бодай хмикнув! Фейлетоністам, карикатуристам, добровільним "вкладникам", які ще залишилися в діяспорі, можна вважати, пощастило: є де виразити свої почуття й таланти так, як бажається – без пригладжування, без шаблону, без нібито неіснуючої діяспорної цензури. Бо якби після природньої смерті "Лиса Микити" не з’явився "Всесміх", – де ще? Підіть в будь-яку книгарню і спитайте за гумористичним виданням – нема! Тож мусимо триматися, бо інакше не годні. Триматися за нашого реліктового читача – ніхто ж бо, крім старої еміграції, тепер не передплачує. А "Всесміх" живе все-таки з передплат, а не з жебранини або чийогось спонсорства. Ми – ні від кого незалежні, а це для такого жанру видання – як свобода для птаха.
Всі тепер (як і завжди) нарікають на труднощі. А нам не вільно, бо то вже не смішно. "Всесміх", як би не "політикувався", все-таки має основне його призначення – розважати читачів, єднати всіх сміхом, дарувати веселу розраду. Важливо не перегнути палки у бік "важкої артилерії" – політиканства, негативізму або "чорного" гумору. Бо хтось колись сказав, що сміх – це здоров’я, і ми щиро віримо в це. Отож, ХАЙ СМІХ ЄДНАЄ ВСІХ – навколо "Всесміху". Ми міцно стоїмо на ногах і дух наш бадьорий і здоровий.

Будьмо!


Ваша Редька

__________________________________

 

СВОБОДА, П’ЯТНИЦЯ, 25 ВЕРЕСНЯ 2000

ЛЮДИ ДІЯСПОРИ

Іван Яців: портрет мистця в інтер’єрі

Раїса Галешко

Мабуть, немало нас, в журналістській професії, почувається боржником совісти - боржником перед людьми, яких ми шануємо, обожнюємо, якими захоплюємось.., - але пишемо про інших. Скільки за довгі роки в пресі мною писано-переписано різних людських життів, з якими лише побіжно познайомилась... А близькі друзі, рідна мати.., - нариси про них постійно виношуєш лише в серці, бо ніби це щось персональне, й не випадає писати.


Так сталося й з моїм давнім приятелем, соратником, однодумцем, помічником - канадським художником з Віндзору, Онтаріо, Іваном Яцівим. Вже всі українські й неукраїнські газети написали цього року про те, що він став переможцем всеканадеького конкурсу на дизайн 25-центових монет для кожного місяця. 2000 року, оголошеного Королівським Канадським монетним двором. Із б6 тисяч учасииків/ конкурсу, які представили свої лроєкти монет на тему Канади у XXI столітті, монета.Івана Яціва на місяць лютий визнана найкращою. Королівський монетний двір вже карбує по 50 мільйонів монет-переможців на кожний місяць, мільйони канадців і туристів вже носять в кишені монету, створену Яцівим. Вже подія втратила новизну. А я все готую слова/якими могла б розповісти про цю надзвичайну людину.


Познайомились ми восени 1991 року, коли я започаткувала в Торонто журнал "Всесміх" і шукала Таланти в жанрі гумору і політичної сатири. Вони виявлялися один за другим, немов тільки й чекали, щоб з’явилося видання, де можна було б друкуватися. Іван Яців вирізнився серед усіх відразу: це був професіонал, талант і витсаячений політик в карикатурі! Він подарував дизайн обкладинки "Всесміху", і з тих пір майже кожну обкладинку журналу "ось уже понад сто випусків - прикрашає "гаряча" карикатура Івана Яціва. На його малюнках можна прослідкувати, дрок за кроком, мовби у викривленому дзеркалі, події в Україні від початків її незалежности ("Всесміх" засновано у серпні 1991 року). Єилй його політичної са- тири велика! Бо ж відомо, що сміх - найсилЬніша зброя. Яців уміє висміяти безжально, однак політичне коректно із неодмінною любов’ю до Батьківщини. Його малюнок з дійною коровою в українському віночку, яка каже російській доярці "Навіть не приступай", був передрукований^у 1992 році багатьма українськими газетами світу. "Вечірній Київ" тоді писав, що "Корову" Яціва треба побільшити до висоти десятиповерхового будинку і поставити на границі з Росією. Відверто скажу, працюючи в цьому жанрі багато років, я не знаю іншого карикатуриста-сатирика, якого могла б поставити поруч з Яцівим. Його відчуття реалій України вражаюче, так само, як і вміння передати з гумором характерт риси діяспорного українця.


Ми не були сусідами - від Торонто до Вінд^ору,годин Пл’ять автом. Тому ми часто листувалися. Іван давав мені, новоприбулій, цінні поради, як організувати видавничий бизнес, де і який папір купувати, і сам дзвонив до